Спостерігач

Місце і значення фрагмента як нової культурної форми, що виникла в епоху постмодернізму, завойовує культурний простір і нині є загальновизнаним. Він, фрагмент, представляється як певний спосіб пізнання дійсності, що апелює до асиметрії знакових функцій, рефлексії, пошукам нових способів безпосереднього вираження самосвідомості буття, що постійно трансформується. Фрагмент повністю відображає суб'єктивний погляд спостерігача на реальну буденність. Саме методом виявлення «фрагменту» кожен із нас звертає свою увагу на очевидну саме йому деталь, називаючи «це – це», а «те – те». Однак сам «фрагмент», що стає об'єктом і важливим способом репрезентації, затребуваним сьогодні, вислизає від суворих визначень і важко піддається системному опису. Він може містити сингулярну думку, бути виразом хаосу, але також залишатися особливою універсальною цілісністю. Фрагментарне висловлювання в одних випадках дає уявлення про розрізнене, неповне «Я», а в інших – про зв'язки з нескінченністю. Ще складнішим є виявлення його показників як типу філософствування. Філософський фрагмент трансформує нескінченне на одиничне. У ньому відсутня система, але є одиничне у вигляді непостійності, розладу, безладу. Він прагне цілісного розуміння універсуму, яке постійно спростовується «тут і зараз».